Війна з останнім союзником

Під приводом захисту прав дітей в країні розгортається справжня атака на сім'ю. Переконати суспільство в правильності цих дій ніхто і не намагається.

Уся велика частина публіки все твердіше переконується, що під назвою (більш ніж умовним) «ювенальна юстиція» на країну насуваються два нововведення.

По-перше, у батьків відбиратимуть дітей - під приводом широко тлумачиться неблагополуччя дитини в сім'ї. Публіка розуміє це прямо: дітей стануть відбирати за бідність.

По-друге, дітей будуть заохочувати до доносів на батьків з приводу будь-якого порушення їх, дитячих, має рацію: ну там тато накричав за двійку, мама заборонила допізна гуляти або не купила морозива. За такими доносами дітей знову-таки стануть вилучати з сім'ї, бідні дурні Павлики Морозови впадуть в дитячих будинках, та буде вже пізно.

Лобісти ювенальної юстиції знехочені і все більш роздратованішим тоном публіку заспокоюють: та нічого подібного, хто вам розповів цю нісенітницю? Такі великі очі - щоб краще бачити тебе, такі великі вуха - щоб краще ... тобто, тьфу, не так. Ніяких жахів ювенальна юстиція людям не готує, а, навпаки, має величезну користь. Публіка б, думаю, і повірила: наведені страхи настільки дикі, що смерть як хочеться, щоб їх хто-небудь скоріше розвіяв. Але, на жаль, поточні події, раз у раз підтверджують недовірливим громадянам їх найгірші побоювання.

При бажанні кожну окрему неприємність, помічаємо поблизу цієї хворої проблеми, можна трактувати як чийсь ляп. Як як завгодно поганий, але - анекдот. Ось відомий високопоставлений чиновник закликає відбирати дітей у малозабезпечених сімей і направляти їх в інтернати.

Ну завчила людина: думала, що розмовляє у своєму колі, а бовкнув при всіх - з ким не буває. Поплював - забули ...

Німецька служба опіки отримала право вилучення дітей з сім'ї і імунітет від будь-якого зовнішнього контролю, крім партійного, а в 1939 році нацисти склепали знаряддя політичних репресій. Навіщо зараз ми рушили тією ж дорогою – незрозуміло.

Орієнтація призводить до культивації ...

Виявляється, наприклад, що всі проблеми нових поколінь вирішуються встановленням правильного дискурсу дитинства. Не в тому все-таки сенсі, що діти народжуються від розмов, але «в залежності від того, який дискурс існує і підтримується в суспільстві, з'являється той чи інший тип дитинства».

Ми-то з вами, вахлакі, вважали, що «тип дитинства» залежить ще від страшно багато чого. Від того, в якому стані освіта і медицина, від рівня алкоголізму та наркоманії, від кількості гідно оплачуваних робочих місць - перерахуєш та не.

Деякі високовчені мужі прийшли до висновку, що сімейна структура гальмує розвиток дітей, що багато батьків некомпетентні у вихованні, а головне - про хибність стереотипів, ніби батьки люблять дітей і ніби діти потребують батьківського нагляду. Словом,  даний короткий,  але люто відверте виправдання того самого масового вилучення дітей, якого все більше побоюється публіка. Сердитися на авторів папери такої якості, повторюся, не варто, але дуже варто задуматися: якщо вже вони такі впевнені, що начальство бажає слухати з проблем дитинства саме такі публічні промови, то справа зайшла далеко.

Вести чи не вести українській державі війну з сім'єю - це одне питання; відбір найкращих ювенальних технологій - питання інше. Перший зараз незмірно важливіше, але займатися потрібно обома.

Неля.