|
Кількість вихованців, їх вік і стать: 9 дітей віком від 2.5 - 15 років, 4 дівчат та 5 хлопців.
ДБСТ був створений у 2010 році. Батьки-вихователі: Єдуш Володимир Олександрович та Єдуш Оксана Сергіївна.
Думки про створення притулку для дітей, або дитячого будинку прийшли ще з глибини мого дитинства. Буквально з тих днів, як я став розуміти і пам'ятати, що зі мною відбувається. Коли моя п'яна і обкуреная мати тягала мене ночами по дискотеках а потім не маючи сил дійти додому, блюючи засинала у під'їзді, а я стояв біля неї і плакав. Я, думаю через це батько кинув її мені тоді були близько двох років. І зараз коли я бачу діток обірваних, брудних і голодних на наших вулицях, я немогу залишатися байдужим.
У 1991 році я зустрів прекрасну дівчину і в 1995 ми одружилися в м. Іловайське Донецької обл. Оксані лікарі не дозволяли народжувати із-за хворих нирок, але в 1996-1997 роках ми народили двох прекрасних дівчаток Ангелінку і Марійку, ми їх дуже любимо, я хотів сина, але із-за хвороби дружини побоялися ресковать народжувати і тоді зародилася думка усиновити дитя.
У сімейне життя ми увійшли важко, роботу знайти було тяжко - скрізь йшло скорочення, і закриття підприємств. Так ми дожили до1998 р. і переїхали в м. Родзинки у пошуках роботи. У 2004-2007р., я вже працював керівником підрозділу добродійного фонду, робота фонду полягала у видачі фінансовій допомоги приватним підприємцям на розвиток бізнесу.
У 2007 р. ми знайшли кинуту, в пологовому будинку дитину, в тяжкому стані. Дитину забрали до Харкова в реанімацію. Лікарі говорили що він безнадійний. Аж через 6 місяців дитя привезли з Харкова назад з тими ж словами - безнадійний. Три місяці ми шукали матір, аби позбавити материнських прав. Її знайшли бомжуючу на міському звалищі, виявилось, що це молода жінка 1975 р., брудна, обідрана і п'яна - стояла перед нами. Відбувся суд і ми забрали дитину, лише відразу не усиновили, а створили прийомну сім'ю за порадоб дитячої служби. Коли дитині виконалось три роки ми її всеодно усиновили, як і хотіли.
У 2010 році вирішили узяти з будинку інтернату ще одного хлопчика років три чотири. Коли ми прийшли знайомитися з ним, то до дружини підбігла дівчинка років три, схопила дружину за руку і закричала: "МАМА!". Це було як ножем по седцу. Ми вирішили взнати і за неї. Виявилось, що їх там троє рідних - Ярик 4.5 років, Хрестина 3 роки і Оля 1.5 роки. Виявилось, що мама випускник з цього дитбудинку. І вона сюди привела своїх дітей, відмовившись від них. Ми вирішили забрати всіх: Ваню, Ярика, Христину, і Олю. Ось так ми і створили наш "Дитячий Будинок Сімейного Типу".
У 2011 році до нас прийшли ще дві сироти Єгор і Арсеній. У них мама вела розпусний спосіб життя і померла від туберкульозу, у них є ще два старші брати, Захар у в'язниці і Євгеній, якому дали умовно.
Зараз дітки живуть з нами. Ми раді бачити на їх лицях посмішки, і чути дзвінкий сміх, але їх минуле прожите життя, залишило свій відбиток не лише в їх пам'яті але і на їх здоров'ї. Всі дітки анурезники, у всіх затримка розвития мови в тяжолой формі, і ще букет всяких попутних захворювань.
На даний час у родині виховуються 9 дітей: Ольга 2009р.н., Христина 2007р.н., Ярослав 2005р.н., Єгор 2001р.н., Арсеній 2006р.н., Іван 2006р.н., Даниїл 2007р.н., Марія 1997р.н., Ангеліна 1996р.н.
ПОТРЕБИ
Разові:
- пральна машина на 15кг
- холодильник
- кошти на капітальний ремонт будинку
- кошти на лікування хворої дитини
- мікроавтобус
Постійні:
- постільна білизна
- сезонне взуття та одяг
- іграшки
- канцелярські товари
- посуд: каструлі, тарілки.
- меблі: стільці, крісла
|
